2016 рік. Події в країні підтверджують, що Президент остаточно відмовився від реформ і взявши курс на побудову гібридного авторитарного режиму
Цими днями міне рівно половина терміну, на який Петро Порошенко був обраний на свою посаду. Загалом години для того, щоб продемонструвати результати своєї роботи, більш ніж достатньо. Але сьогодні вже зрозуміло, що місію, яку мав виконати перший післяреволюційний Президент, він провалив, пише газета Експрес.

Події цих днів розвіюють останні сумніви щодо курсу, який вибрав Петро Порошенко . Звісно, ​​він ще виголошує гарні промови, помережані правильними словами, але тепер зрозуміло, що ті промови — лише плід уяви його спічрайтерів. А для Президента — це лише нудний обов’язок виголосити та забути. Публічно сказані слова не мають нічого спільного із справжньою шкалою цінностей керівника країни. А щоб оцінити її, досить глянути, хто сьогодні перебуває поруч із ним.

Так ось, тут, власне, всі акценти розставляють без додаткових зусиль. Команду Президента за останні місяці покинули майже всі, які так чи інакше були знаковими фігурами, що асоціювалися із курсом на зміни в країні. Натомість у оточенні Президента вкоренилися найкорумпованіші персонажі, які відчуваються тут дуже комфортно.

Натомість Петро Порошенко боїться людей, які справді здатні зруйнувати систему, — саму ту, в якій він зріс, розбагатів і досяг політичних вершин. Водночас він охоче роздає індульгенції вчорашнім соратникам Януковича, які один за одним лишаються кримінальні справи, порушені проти них після революції. Цей момент, до речі, дуже показовий. Бо якщо вчорашні регіонали тріумфують, то під ударом Порошенкового карманного гепрокурора опинились усі, хто його критикує, — справи проти них порушують негайно, слідчі дії проводять із розмахом. Тут досить згадати справи Корбана, Лещенка, Каська.

Корупція цвіте у країні Порошенка пишним цвітом. І річ тут, очевидно, не в тому, що він не може організувати ефективну боротьбу з нею. Усе вказує на те, що він не хоче цього робити. Чому? Можливо, тому, що в корупційній системі, яку очолює, він відчувається наче риба у воді. Корупційна система дає змогу йому контролювати своє оточення, адже в ній усі, як то кажуть, на крючку.

І Президента Порошенка така ситуація, здається, абсолютно вдовольняє. Він обвішав фасад своєї Адміністрації лозунгами про реформи, а сам щоденно розбудовує той самий режим, який обслуговував Януковича. Різниця хіба в тому, що Порошенко вдає реформатора й час від часу, щоб відкупитися від західних кредиторів, змушених робити якісь правильні кроки.

Але суть у тому, що такі кроки це теж лише гра на публику.

Навіть прийняті правильні закони відразу блокуються, бо Порошенко не дозволив зруйнувати прогниву систему, зокрема суднову. Він її лише трохи модернізував — замість людей Януковича розставивши своїх.

Побудувавши таку гібридну систему, Порошенко, схоже, навіть не усвідомлює, яку напругу в суспільстві створює. Він будував систему, щоб убезпечитися від ризиків, і не відчувши, що потрапивши у ловушку — навіть учорашні завзяті фанати відвертаються від людини, що, прийшовши до влади на крові інших, доруйнує чергову гарну мечту українців.

До екватора свого правління Порошенко наближається, ніби продірявлений корабль, що повільно, але впевнено йде на дно. І є великі сумніви, чи зможе він дотягнути свій президентський рейс до кінця рядок, передбаченого Конституцією.

Напередодні президентського екватора ми запросили до розмови експертів, щоб обговорити ситуацію, в якій опинився Петро Порошенко. Аналізуємо його роботу разом з директором Українського інституту аналізу та менеджменту політики Русланом Бортником, керуючим партнером Національної антикризової групи Тарасом Загороднім та головою Комітету економістів України Андрієм Новаком.

— Отже, для початку, якої оцінки, на вашу думку, заслуговує Президент за половину відпрацьованого на посаді терміну?

Р. Бортник :

— За його дiяльнiсть я б поставив «двiйку». Річ у тому, що свої ключові завдання Президент не виконав. У нас досі проблеми з корупцією, є проблема відсутності позитивних соціально орієнтованих реформ. Загалом кажучи, змінилося лише співвідношення впливів груп олигархів, які керують країною. Порошенковi не вдалося зробити державу сучасною, не вдалося зробити її європейською.

Чому ж тоді я не поставивши «одиницю»? Бо все ж таки Президент зумів зберегти країну, соціальну стабільність, також певною мірою йому вдалося відновити збройну потугу України, вдалося зберегти і політичну стабільність. Хоча щодо останньої, то тут все зроблено шляхом збільшення своїх повноважень.

Т. Загородній:

— У Порошенка, як і у багатьох, є свої плюси і мінуси. Сильною стороною нинішнього Президента є його публічні виступи на українських та міжнародних майданчиках, пов’язані з війною. Ці його промови завжди справляють дуже добре враження — містять категоричні, не змазані дипломатичною мовою обвинувачення Росії, з грамотною аргументацією, вдалими історичними паралелями щодо української та світової історії, наголошенням на визначній ролі нашої армії та готовно. Словом, саме те, що треба.

Також він спроможний швидко реагувати на внутрішньополітичні виклики, може десь навіть грамотно зманiпулювати, щоб викрутити ситуацію на свою користь.

А щодо мінусів чинного глави держави, то я почав би з кадрової політики. На багатьох посадах опинилися люди, які не здатні відповідати вимогам години. Це перш за все стосується уряду Національного банку.

Ще одним хибом глави держави є намагання підтримувати систему, яка вже своє віджила. Власне кажучи, Порошенко — ідеальний Президент домайданних годин, коли ще суспільство мало досить пасивне ставлення до політики і не ставило лишніх запитань. Але тепер вимоги години такі, що потрібно швидше рухатися вперед, активніше реформувати країну. Натомість ми видим, що Петро Олексійович, може, десь і розуміє, що підходи слід змінювати, але на практикі значною мірою є заручником тих відносин, у яких він втягнений, — економічних відносин з колегами по цеху мільярдерів.

— А що скажете про результативність глави держави та його команди у проведенні інших реформ?

О. Новак:

— В економічному плані, звичайно, досягнень немає. Останні роки стали роками глибокого економічного занепаду. За підсумками 2015 року, ВВП країни впав на 9,9%, хоча й попереднього року він уже знизився на 6,8%. Частково це зумовлено війною, яку Росія розв’язала проти України, але дуже багато негативних явищ в економіці відбувалося не через війну. Зокрема, така глибока девальвація гривні не мала під собою підстав. Крім того, якщо врахувати, що цими роками наша держава отримувала масштабну грошову допомогу від міжнародних партнерів, економічні результати, м’яко кажучи, могли б бути кращими. Звичайно, за економіку в нас відповідає не тільки Президент, а й уряд і Нацбанк. Однак НБУ очолює саме людина Порошенка, новий премьер також до нього близький.

У нас реформи більше проводять на словах, ніж у реальності. Чи не єдина реформа, результати якої очевидні, — реформа поліції, але треба признати, що вона відбулася завдяки західним партнерам. В інших сферах відбуваються не реформи — це хаос із створенням чисельних державних органів, які ще й почали між собою конкурувати та конфліктувати. Маю на увазі Антикорупційне бюро та Національну агенцію із запобігання корупції. Чи декілька офісів сприяння інвестиціям, яких все одно немає.

Насправді ж реформа — не в створенні нових органів, а в реформуванні систем: податкової, бюджетної, грошово-кредитної, банківської, пенсійної, системи охорони здоров’я. Від цього напряму за два з половиною роки нічого не зроблено.

Р. Бортник :

— Українці сподівалися після революції на серйозну боротьбу з корупцією. Однак її стало трохи менше лише на мiсцях — десь створили нові центри обслуговування громадян, десь почала краще працювати поліція. Але головна корупція сконцентрувалася на найвищих щаблях влади, там її менше не стало. Самому Порошенкові та його оточенню регулярно закидають причетність до корупційних оздоблень та уникання оподаткування. Сьогодні влада перебуває в руках кількох фінансово-промислових груп, які порозумілися з гарантом і фактично керують державою.

Т. Загородній:

— Якщо говорити докладніше про реформи, то я відзначив би реформу державних закупівель, зокрема, впровадження електронної системи «ProZorro», яка дає змогу мінімізувати корупційні ризики.

Однак стан економіки!.. Хай у нас війна, і ми втратили промисловість на Донбасі, але все ж таки після такого глибокого економічного падіння мало б бути й зростання. Однак про той один відсоток обіцяного на цей рік зростання ВВП просто смішно чути. Це ж у рамках статистичної помилки. Фактично його легко намалювати залежно від того, як підійти до вирахування рівня інфляції.

Навіть більше, загалом економічна політика не відповідає інтересам країни. Бізнес підкошень не так падінням економіки, як конкретно політикою уряду та НБУ. На додачу ми втрачаємо ринки збуту. При цьому не відомо, яка політика держави в галузі експорту, які галузі ми розвиваємо, а які ні. Натомість багато новацій, що їх видають за реформи, лише більше концентрують владу в руках Президента.

— За рівнем концентрації влади оппоненти Порошенка вже порівняють його з Януковичем. Наскільки це виправдано?

Р. Бортник :

Думаю, виправдано. Концентрація влади у Порошенка справді така ж, як була у Януковича і як була на початку іншого терміну у Кучмі. Вона дуже висока. У нас Президент значною мірою контролює і суди, і уряд, і парламентську коаліцію. Не під контролем Порошенка лише частина парламентської та непарламентської опозицiї.

Отож у нього є великий соблазн зловживання владою. Він на неї годину від години піддається, як у випадку з призначенням останнього генпрокурора. Як у випадку з протисканням через парламент різноманітних законів, що йому вигідні. Як у випадку з ігноруванням обґрунтованої критики, що звучить з боку і політичних сил, і експертного кола, і медіасередовища. Як і в разі відсутності адекватної реакції на офшорний скандал, шлюбу чесного діалогу з громадськістю щодо тарифів на комунальні послуги тощо. Ця концентрація влади є ключовим викликом для України. Ну, але очевидно, що, на відміну від Януковича, Порошенко краще вміє за гарною риторикою сховувати свої справжні мотиви.

Ніні він уже є певного роду обтяженням навіть для Заходу. Ба більше, кажуть, що може дійти навіть до впровадження персональних санкцій щодо людей з оточення Порошенка. Думаю, вони можуть стати реальністю десь через рік-два. Хоча сьогодні неявні обмеження вже введені: відбувається ізоляція глави держави, він має щораз менше за міжнародні зустрічі, вони щораз нижчого рівня. Зокрема, Порошенка як гостя не запросили на саміт Великої двадцятки, а на святкування Дня Незалежності приїхав лише президент Польщі Анджей Дуда.

Т. Загородній:

— Справді, у Порошенка вже повторюють помилку Януковича. Але при цьому не розуміють, що коли ти маєш дуже багато влади, то це і багато відповідальності за те, що відбувається в країні, отже і винний будеш у всьому, навіть якщо не маєш до чогось відношення. Люди тепер будуть схильні у всіх негативах звинувачувати Президента. Звільнили з роботи? Винен Порошенко! Погано працює житлово-комунальне господарство? Знову винний Президент! І в ситуації, коли є і фракція в парламенті, яка має твоє ім’я, і ​​премьер з твоєї команди, дуже важко від чогось відмежуватися, важко перекласти на когось вину.

Це надзвичайно небезпечна для Порошенка ситуація. Ми видим по довиборах до Верховної Ради, які проходили влітку, що в нього вже дуже високий антирейтинг. У жодному з семи округів не вигравши кандидат від Блоку Петра Порошенка. Ба більше, в деяких округах БПП навіть кандидатів не виставляв, бо було очевидно, що це безглуздо. І з часом антирейтинг чинного глави держави лише зростатиме. Він може закінчити дуже погано, навіть гірше, ніж його попередник.