Компанії Петра Порошенка та його бізнес-партнерів, зважаючи на все, через офшори контролюють завод у Німеччині. Заплутана схема власності дає анонімність та мінімізує податки.
У бізнес-імперії Петра Порошенка завод з виробництва крохмалю, кормів та глютену у східнонімецькому містечку Ельстерауї є лише “маленьким гвинтиком” – близько 100 співробітників та 6 млн євро річного обороту. Але на тлі офшорного скандалу навколо “панамських документів”, в епіцентрі якого нещодавно опинився президент України, структура власності, за допомогою якої контролюється завод у Німеччині, є дуже показовою. Вона наочно ілюструє зміст офшорних юрисдикцій, які гарантують максимальну анонімність та можливості для податкової оптимізації.
Невід’ємна складова бізнесу Порошенка
Завод із виробництва крохмалю в Німеччині є невід’ємною складовою бізнесу Петра Порошенка. Президент має велику аграрну компанію в Україні, яка виробляє сировину, і є переробні підприємства, у тому числі заводи з виробництва крохмалю. Крохмаль використовується також на його кондитерських фабриках.
Наразі, як відомо, бізнес українського президента перебуває у стадії юридичної реструктуризації. Щоб уникнути конфлікту інтересів, Порошенко пообіцяв передати активи до управління “сліпому трасту”, бенефіціар якого не може впливати на його операційну діяльність. Щоправда, цей процес обернувся скандалом: як стало відомо після оприлюднення “панамських документів”, Порошенко у 2014 році створив низку офшорних компаній. Як він пояснив, тільки за допомогою такої юридичної конструкції можна було передати в управління трасту кондитерську корпорацію Roshen, що належить президенту України.
На тлі дискусій щодо ролі офшорних компаній у бізнесі президента DW спробувала з’ясувати, яким чином оформлені права власності на завод у Німеччині, який ще при купівлі його у 2011 році “українським інвестором” ЗМІ приписали Петру Порошенку.
Фірмова “матрьошка”
З’ясувалося, що при купівлі заводу у 2011 році та подальшому переоформленні прав власності було обрано юридичну конструкцію, яка дозволяє приховати прізвище власника за “матрьошкою” фірм, які ведуть до офшорів. Згідно з реєстром підприємств Німеччини, засновницею компанії Interstarch GmbH, яка є власницею заводу в Ельстерауї, є кіпрська компанія Camarin Limited. Засновницею цієї фірми до 2014 року була британська Morewig Limited. Згодом кіпрська компанія була переоформлена на фірму з Британських Віргінських Островів – однією з найнепрозоріших офшорних юрисдикцій. Заявку на реєстрацію нового засновника було подано 17 лютого 2014 року.
Кінцевим власником заводу в Німеччині – через кіпрську “прокладку” – стала компанія Euro Business Investments LTD із серця “офшорних островів”, острова Тортола. Президент Порошенко не відповів на запитання DW, чи він є бенефіціарним власником цієї компанії. Звернення із запитом до компанії Investment Capital Ukraine (ICU), яка у 2011 році виступала консультантом при купівлі німецького крохмального заводу, дало несподіваний результат. ICU заявляє, що бенефіціарним власником кіпрської компанії, яка була номінальним інвестором при купівлі заводу, є партнер Порошенка з бізнесу Сергій Зайцев.
За інформацією ICU, компанії Порошенка “Інтеркорн” та “Інтерстарч Україна” підписали із Зайцевим угоди про управління активами та опціон на купівлю. Таким чином, німецький завод, очевидно, перебуває під оперативним контролем фірм Порошенка, але формально належить Зайцеву – старому другові та молодшому бізнес-партнеру президента.
Сам Зайцев не відповів на запитання DW. Проте в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” він підтвердив, що завод перебуває в управлінні українських компаній Порошенка. Водночас, Зайцев запевняє, що є самостійним інвестором, а Порошенко “в останній момент відмовився купувати завод, хоча навіть їздив його дивитися”. За словами Зайцева, його партнеру проект видався “надто ризикованим”.
Схема “сам собі кредитор”
Аналіз фінансової звітності заводу Зайцева викликає подив. З 2011 року, коли до східнонімецької провінції прийшов український інвестор, завод не приносить жодних доходів. Принаймні доходів, на які в Німеччині нараховувався б 15-відсотковий податок на прибуток підприємств. Компанія Interstarch GmbH, яка юридично є власником заводу, накопичила понад 50 млн. євро (!) долгов. Причиною збитковості в компанії називають волатильність цін на крохмаль та низькі ціни на готову продукцію на тлі високих цін на пшеницю. Втім, навіть покращення ситуації на ринку крохмалю навряд чи зробить Interstarch GmbH прибутковою. Причина криється особливо юридичних схем, які застосовують власники управління фінансами підприємства.
Для покупки заводу в Ельстерауї у 2011 році німецька компанія Interstarch GmbH взяла кредит у 35 млн євро у своєї материнської компанії – кіпрської Camarin Limited Зайцева. З того часу, як показує аналіз звітності за 2011-2014 роки, німецька “дочка” щорічно платить “матері” близько 2 млн євро відсотків за борговими зобов’язаннями. При цьому через збитковість разом із боргами зростають і відсотки, що перераховуються на Кіпр.
Легальна економія на податках
У 2014 році сума сплачених відсотків кіпрській фірмі Зайцева склала майже 2,2 млн. євро. Таким чином, незважаючи на збитки у німецькій звітності, Camarin Limited отримує мільйонні надходження від бізнесу у Німеччині. При цьому не сплачуються жодні податки: згідно з договором про уникнення подвійного оподаткування між Німеччиною та Кіпром, податкова ставка на відсотки у таких випадках дорівнює нулю. Така схема мінімізації податків відома експертам. “Дочірні підприємства платять своїм материнським компаніям відсотки за кредитами за будь-якою ставкою – це може бути і 5, і 10 відсотків річних. Витрати на обслуговування цих боргів німецькі компанії можуть списувати з податків”, – пояснив у розмові з DW фінансовий експерт Ганс-Лотар Мертен (Hans-Lothar Merten). Він зазначає, що такі схеми використовують чимало міжнародних компаній, у тому числі з Німеччини, щоб легально мінімізувати податки.
Водночас, такі схеми є сумнівними, оскільки нерідко використовуються і для відмивання грошей, зазначає Мертен. Він – банкір за освітою, відомий у Німеччині знавець міжнародних офшорних схем. Його книга “Податкові оази” була вже кілька разів перевидана і щоразу розкуповується за лічені місяці. Коментуючи діяльність українського “крохмального інвестора”, експерт зазначає, що все відбувається у рамках закону. Втім… “Коли щорічно підприємство отримує мільйонні кредити від офшорних компаній, постає логічне питання: звідки ці гроші? Це має риси “пральної машини для грошей”, – зазначає Мертен.
Офшорний зіц-голова та прочерк у декларації
Формально Петро Порошенко, не будучи офіційним власником активів, не отримує дивідендів від бізнесу за межами України. У графі “Доходи, отримані за кордоном”, у декларації президента за 2014 рік стоїть прочерк. Питання, яку економічну вигоду Порошенко отримує від управління заводом свого бізнес-партнера, залишається відкритим.
Втім, не можна виключати, що Сергій Зайцев виконує у разі німецького заводу ту ж роль, яку йому було відведено в переоформленні на офшори корпорації Roshen. А саме – роль зіц-голови. У 2014 році Порошенко заснував холдинг у Нідерландах, власником якого є кіпрська CEE Confectionery Investments Limited. І в Нідерландах, і на Кіпрі директором, за даними реєстрів підприємств, є саме Сергій Зайцев. Але кінцевим власником на Британських Віргінських островах, як стало відомо завдяки інформації із “панамських документів”, є український президент Петро Порошенко.