Шевченківський райсуд Києва розпочав розгляд “вугільної справи”. У його рамках українські правоохоронці звинувачують у державній зраді п’ятого президента Петра Порошенка, а також екс-лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука.

Шевченківський районний суд Києва 9 жовтня розпочав розгляд так званої “вугільної справи” – резонансного розслідування постачання антрацитного вугілля з непідконтрольних районів Донбасу на українські державні ТЕС у 2014-2015 роках.

Кримінальне провадження, розпочате ще в 2016 році, перед повномасштабним вторгненням РФ в Україну, вилилося в низку гучних звинувачень: Держбюро розслідувань (ДБР), Служба безпеки України (СБУ) та Офіс генерального прокурора звинуватили в державній зраді та фінансуванні тероризму п’ятого президента України20 партії “Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ) Віктора Медведчука, екс-міністра вугільної промисловості (2014-2016) Володимира Демчишина та бізнесмена Сергія Кузяру.

Суд без Медведчука

Через чотири роки після оголошення перших підозр у залі суду лише два фігуранти: Порошенко та Кузяра. Володимир Демчишин, за даними реєстрів МВС, з листопада 2021 року перебуває у розшуку. Віктора Медведчука українські правоохоронці взяли під варту після спроби втечі з-під домашнього арешту навесні 2022 року, а вже у вересні звільнили для обміну на українських військовополонених, відправили до Стамбула і там передали російським спецслужбам. У низці інтерв’ю політик розповідав, що “вимушено” мешкає в Москві.

Інтереси колишнього співголови ОПЗЖ у Шевченківському райсуді представляють аж п’ять адвокатів. Колегію під головуванням судді Інни Міхєєвої вони запевнили в тому, що не знають точно, де саме мешкає їхній клієнт. Однак попросили дозволити йому брати участь у засіданнях з відеозв’язку – мовляв, без українського паспорта та позбавлений українського громадянства Медведчук не може прибути до суду та захищати себе особисто.

Проте проти такого порядку слухань виступили представники звинувачення. На думку прокурорів, Медведчук все ж таки перебуває в Росії або під контролем російських спецслужб. Тому розгляд у його присутності матеріалів справи, що становлять державну таємницю, може завдати шкоди інтересам української держави.

Натомість прокуратура запропонувала розглядати звинувачення проти Медведчука заочно – у присутності лише його адвокатів та окремо від інших обвинувачених. Також заочно і в закритому режимі в Личаківському районному суді Львова розглядають ще одну кримінальну справу проти екс-лідера ОПЗЖ – у ньому його також звинувачують у державній зраді та передачі РФ секретних відомостей.

Шевченківський райсуд Києва поки що не визначив формат слухань щодо Медведчука. Дебати з цього приводу продовжаться на наступному засіданні за місяць.

Про що ж “вугільна справа”?

Звинувачення, які доведеться розглядати колегії під головуванням судді Міхєєвої, стосуються подій майже 11-річної давності. Тоді, у середині літа 2014 року Україна вперше зіткнулася з дефіцитом антрациту. Адже більшість шахт, які його видобували, опинилися за лінією фронту, на територіях самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Ще до опалювального сезону тодішнє міністерство енергетики та вугільної промисловості, здавалося б, знайшло вихід із енергетичної кризи – мільйон тонн палива для державних теплоелектростанцій (ТЕС) законтрактували у Південно-Африканській Республіці (ПАР).

Однак на початку листопада на засіданні Ради нацбезпеки та оборони президент Петро Порошенко розкритикував умови контракту та якість вугілля. Між адміністрацією президента та урядом Арсенія Яценюка розгорівся конфлікт. Тим часом Росія запровадила мораторій на постачання антрациту в Україну.

Державній енергогенеруючій компанії “Центренерго” не залишалося нічого іншого, як купувати вугілля з шахт, які опинилися під контролем проросійських сепаратистів. У грудні 2014 року два напівзакинуті державні вугільні підприємства Донбасу – “Луганськвугілля” та “Шахта імені Кисельова” – перереєструвалися за новими адресами у Києві. З ними “Центренерго” і уклало угоди на постачання антрациту із самопроголошених “ЛНР” та “ДНР” на загальну суму понад 3 мільярди гривень – або 150 мільйонів євро за курсом того часу.

Восени 2021 року СБУ та Державне бюро розслідувань оголосили всі ці події масштабним злочином проти національної безпеки. Зрив поставок з ПАР, на їхню думку, був результатом змови вищого політичного керівництва РФ та лідерів проросійських сепаратистів із Порошенком та Медведчуком. Кузяра та Демчишин нібито забезпечили реалізацію цього злочинного плану: перший вів переговори з керівниками вугільних підприємств Донбасу, а другий наказав державним ТЕС купувати у них антрацит.

Показання під тиском?

Головним доказом слідства довгий час були переважно записи телефонних розмов Медведчука, якого СБУ прослуховувала принаймні з червня 2014 року, коли той отримав повноваження переговорника щодо обміну військовополоненими. Однак замість цього, як випливає із записів, політик регулярно обговорював постачання донбаського вугілля, зокрема з помічником президента Росії Владиславом Сурковим, віце-прем’єром РФ Дмитром Козаком та послом Росії Михайлом Зурабовим. У розмовах Медведчук неодноразово згадує, що узгодив те чи інше питання “з нашим найголовнішим”. Судячи з контексту розмов, йшлося, очевидно, про Порошенка. Проте записи розмов між українськими політиками, якщо вони були, слідство так і не оприлюднило.

Віктор Медведчук довгий час не визнавав справжність аудіозаписів, доки навесні 2022 року не опинився за ґратами. Вже в травні СБУ оприлюднило його свідчення: задум постачання донбаського вугілля нібито належав самому Петру Порошенку, а над його реалізацією наприкінці 2014 року працювала вся верхівка країни. “Розповідаючи це, я не розраховую, що в когось зміниться думка про мене. Я просто хочу, щоб факти про те, чим займався пан Порошенко стали відомими”, – говорив тоді на поширеному СБУ відео сам Медведчук.

У Петра Порошенка тоді називали ці свідчення “нісенітницею”, припускаючи, що арештований політик дав їх під тиском. Про тиск правоохоронців говорив і Сергій Кузяра, якого осенью 2021 року арештували до Туреччини, екстрадували до України, ув’язнили, але через чотири місяці випустили. Вони говорили, що їх цікавити, перш за все, Порошенко. Вони хотіли будь-яку інформацію, яка б дозволила прив’язати його до цієї справи.

Розгляд уже наступного року?

Віктор Медведчук, судячи з чисельних інтерв’ю у вигнанні, теж не вважає собі винним у змові з Порошенком заради фінансування тероризму чи державної зради. В Україні його команда захисників домагається не лише виправдання від кримінальних звинувачень, а й зняття санкцій та повернення українського громадянства куму російського президента Володимира Путіна. Проте адвокати не захотіли поділитися з DW своїм баченням процесу, який, очевидно, відбудеться без їхнього клієнта.

Петро Порошенко у середу також залишив зал суду, не даючи коментарів. Ось уже чотири роки він називає “вугільну справу” формою політичного переслідування з боку чинного президента Володимира Зеленського. Угоди про постачання антрациту із самопроголошених “ЛНР” та “ДНР”, які слідство вважає підривом енергетичної незалежності України, на думку п’ятого президента, були не лише адекватним шляхом виходу з енергетичної кризи, а й дієвим способом підтримати простих шахтарів на непідконтрольних територіях.

Шевченківський райсуд Києва обговорюватиме порядок процесу до кінця грудня. Розгляд “вугільної справи” сутнісно, ​​очевидно, розпочнеться вже 2026 року.